| 1845 р., 2 лютого | У містечку Гримайлів що на Тернопільщині в родині Павла та Ксенії Пулюїв народився син Іван. |
| 1857-1865 рр. | Навчання у Тернопільській класичній гімназії. |
| 1865-1869 рр. | Навчання на теологічному факультеті Віденського університету. |
| 1865 р. | Заснував товариство українських богословів у Відні. |
| 1868 р. | Один із засновників легального студентського товариства "Січ" у Відні. |
| 1869 р. | Уклав і видав народною мовою Молитвослов. |
| 1869-1872 рр. | Навчання на філософському факультеті Віденського університету. |
| 1871 р. | Початок спільної праці Івана Пулюя та Пантелеймона Куліша над перекладом Біблії, вихід у світ перекладу чотирьох Євангелій від Івана Луки Матвія і Марка. |
| 1872 р. | Вихід у світ другого побільшеного видання Молитовника. |
| 1872-1873 рр. | Голова товариства "Січ". |
| 1872-1874 рр. | Наукова праця у фізичній лабораторії професора фон Лянга у Віденському університеті. |
| 1874 р. | Видрукував перші дві статті присвячені експериментальному дослідженню залежності внутрішнього тертя повітря від температури в журналі Доповіді Віденської Академії наук. |
| 1874-1875 рр. | Асистент викладач кафедри фізики механіки та математики Військово-морської академії у місті Фіюме (тепер Рієка у Хорватії). Сконструював прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти. |
| 1875-1876 рр. | Навчання і праця в Страсбурзькому університеті в фізичному інституті професора Августа Кундта. |
| 1876 р. | Захистив дисертацію про залежність внутрішнього тертя газів від температури і здобув ступінь доктора натурфілософії Страсбурзького університету. |
| 1876-1883 рр. | Асистент і приват-доцент у Віденському університеті. |
| 1880 р. | 3 друкарні НТШ V Львові вийшло повне видання Нового Завіту перекладу І. Пулюя та П. Куліша. |
| 1880-1882 рр. | Чотири важливі статті Пулюя, присвячені катодним променям, видрукували "Доповіді Віденської Академії наук". |
| 1882 р. | Технічний директор електротехнічного бюро у Відні, один із засновників фахового журналу "Zeitschrift Electrotechnik". |
| 1883 р. | Член-засновник електротехнічного товариства у Відні. |
| 1883-1884 рр. | Консультант і директор фабрики освітлювальних ламп власної конструкції. Великий успіх на електротехнічній виставці у м.Штайрі влітку 1884 р. |
| 1884 р. | На запрошення міністерства освіти зайняв посаду професора експериментальної і технічної фізики Німецької високої технічної школи у Празі. |
| 1885 р. | Започаткував у Німецькій політехніці у Празі окремий лекційний курс з електротехніки. |
| 1888 р. | Заснував електротехнічне товариство у Празі, в якому головував багато років. |
| 1888-1889 рр. | Ректор Німецької політехніки у Празі. |
| 1889 р. | Лондонське фізичне товариство видало в англійському перекладі монографію 1.Пулюя про катодне проміння. |
| 1896 р. | Опублікував у "Доповідях Віденської Академії наук" дві статті, в яких обгрунтував природу та механізм виникнення Х-променів, описав деякі їх властивості. |
| 1899 р. | Обраний дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові. |
| 1902 р. | Домігся заснування окремої кафедри електротехніки у Німецькій політехніці в Празі, став її першим завідувачем. |
| 1903 р. | Стараннями І. Пулюя вийшов у світ повний переклад Біблії, виконаний П. Кулішем, І. Нечуєм-Левицьким та І. Пулюєм. |
| 1904 р. | Опублікував серію статей у газеті "Діло" в справі відкриття українського університету, які вийшли також у вигляді окремої збірки під назвою "О руський університет у Львові". Звернувся до російських властей і до Академії наук у Петербургу з вимогою дозволити поширення Святого Письма українською мовою в Російській імперії. |
| 1905 р. | Добився дозволу в японського генерала Ногі на поширення духовного слова українською мовою серед вояків-українців, полонених під час російсько-японської війни. |
| 1906 р. | За наукову та викладацьку працю відзначений орденом Залізної корони 1910 р. Отримав титул радника двору. |
| 1913 р. | Обраний почесним членом Віденського електротехнічного товариства. |
| 1914 р. | Разом з І. Горбачевським очолив Комітет допомоги українським біженцям з Галичини, окупованої російськими військами, а також пораненим воякам-українцям і військовополо-неним. Заснував фонд для фінансової підтримки навчання української молоді. |
| 1915 р. | Видав низку статей і дві брошури німецькою мовою, в яких обгрунтував тезу про необхідність створення самостійної української держави, яка стане ключем до миру і стабільності в Європі. |
| 1916 р. | Одержав пропозицію зайняти посаду міністра освіти Австрійської монархії, однак відмовився за станом здоров'я. Вийшов на пенсію. |
| 1918 р., 31 січня | Помер у Празі, де й похований на Мальвазінках. |